Бабій Ольга Михайлівна

Генеральний директор

Контакти:

тел.: (0342) 75–80–50
факс: (03422) 2–24–76

Програми: «За філіжанкою кави», «Джерело влади», «Пряма лінія».

Автобіографія

Я, Бабій Ольга Михайлівна, народилася 14 серпня 1955 року в м. Коломиї, в сім’ї Михайла Петровича та Богдани Петрівни Буртняк, де є старшою з трьох дітей. Громадянка України.

Навчалася в Коломийській середній школі № 1 імені Василя Стефаника, яку закінчила із золотою медаллю в 1972 році. В 1973 р. стала студенткою, в 1979-му закінчила з відзнакою факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Ще в школі почала писати вірші, друкуватися у пресі.

З 1972 року (спочатку як позаштатний літпрацівник) професійно працюю у засобах масової інформації. Пройшла шлях від кореспондента до головного редактора. У 1986 році брала участь у створенні першої демократичної газети України «Агро», яку згодом очолила. А в 1990 разом з однодумцями В. Лесівим, Т. Собком, Т. Майстришиним, Р. Захарчуком ініціювала і взялася за створення першого обласного телебачення «Галичина», засновником якого стала обласна рада першого демократичного скликання, і де як генеральний директор працюю і тепер. Люблю працю репортера, а тому маю в доробку репортажі з найрізноманітніших подій — від пікетування до Помаранчевої революції у Києві до стихій, що не оминули Прикарпаття.

Була серед засновників перших осередків Товариства української мови, Народного Руху на Прикарпатті, Собору Духовної України.

Член Національної спілки журналістів України. Член Національної спілки письменників України. Авторка публіцистичних нарисів, драматичних творів, статей. Друком вийшли три поетичні книжки «Мить на долоні», «Крізь простір і час», «Батурин». Лауреат премій імені Івана Франка, Тараса Мельничука, Василя Стефаника. Очолюю редакцію письменницького журналу «Перевал». Заслужений журналіст України. У 2005 році Національною спілкою журналістів визнана «Журналістом року» в Україні. Нагороджена двома орденами Княгині Ольги, орденом «За заслуги» третього ступеня. Моя праця відзначена Срібною медаллю Української греко-католицької церкви та орденом Архистратига Михаїла Української православної церкви Київського патріархату.

Беру участь у жіночих громадських організаціях. Є представником Фонду «Україна — дітям» на Прикарпатті. Занесена до багатьох довідкових та енциклопедичних видань України.

Одружена. Чоловік — Бабій Степан Степанович, 1953 р.н., інженер. Доньки — Оксана, 1980 р.н., лікар; Уляна, 1984 р.н., юрист. Батьки, яких дуже люблю, — пенсіонери.

Мешкаю в м. Івано-Франківську. Маю онука Нестора.